Збірник методичних розробок на допомогу педагогічним працівникам закладів загальної середньої освіти та позашкілля - Н.І. Курмишева, С.А. Буряк, Л.В. Вакуленко 2020

НУШ - школа, цікава для дитини, або навіщо розвивати пізнавальний інтерес

Курмишева Ніна Іванівна,

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри менеджменту освіти Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім. М. В. Остроградського

Зміни у суспільному, економічному житті України викликають постійну увагу сучасних закладів освіти до спрямування інтересів підростаючого покоління.

Інтерес є важливою характеристикою особистості, що тісно пов'язана із завданнями, які ставить перед собою і вирішує суспільство на кожному з етапів свого розвитку.

Проблема інтересу була і залишається актуальною для багатьох вітчизняних та зарубіжних учених в різноманітних її аспектах. Її досліджувало значне коло вчених. У своїх працях практично усі науковці вказували, що становлення та розвиток інтересу - це складний та багатоплановий процес, що регулює поведінку особистості. Інтерес є засобом виявлення і постійної підтримки активної зацікавленості навколишнім середовищем, соціально-економічним життям у особистості (Н. Морозова, В. Онищук, Г. Щукіна та ін.), встановлення суб'єктно-об'єктного зв'язку (Г. Костюк, С. Рубінштейн). Різні автори намагалися обґрунтувати класифікацію інтересів, виходячи із різних аспектів вияву та характеристик інтересу (Л. Гордон, О. Запорожець, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн, Б. Теплов та ін.).

Розглядаючи інтерес як психолого-педагогічну проблему, ми можемо стверджувати, що соціально корисний інтерес за своїм змістом і спрямованістю становить велику цінність для особистості.

У вітчизняній психологічній та методологічній науках існують кілька підходів до визначення поняття інтересу.

У широкому філософському значенні дане поняття тлумачиться як форма вияву потреб людини і умова встановлення реальних причин та основних стимулів її діяльності й соціальної активності.

У більш вузькому, педагогічному значенні, зокрема, в «Українському педагогічному словнику» [2, с. 147], інтерес (від лат. Interests - має значення, важливо) розглядається як форма вияву пізнавальної потреби, яка забезпечує спрямованість особистості на усвідомлення мети діяльності й сприяє ознайомленню з новими фактами, більш повному й глибокому відображенню дійсності.

Задоволення інтересу не веде до його затухання, а викликає нові інтереси, які відповідають більш високому рівню пізнавальної діяльності.

Л. Гордон [3], О. Леонтьєв [5], С. Рубінштейн [11] розглядали інтерес як особистісне утворення, пов'язане з проблемами, у якому в органічній єдності показані усі важливі для особистості процеси: інтелектуальні, емоційні, вольові.

Я. Коменський [4] відніс категорію інтересу до педагогічної науки і надав їй виняткового значення в освітньому процесі: тільки завдяки інтересу учень «горітиме бажанням навчатися, не буде лякатися ніяких труднощів, аби опанувати науку <...> він не уникатиме праці, він навіть шукатиме її і не лякатиметься напруження і зусиль. Він поставить собі за мету не щось посереднє, а найвище, постійно намагатиметься чогось навчитися, коли відчуватиме, що йому чогось бракує, та постійно шукатиме, в усьому змагаючись із своїми товаришами» [4, с. 200, 242-243].

К. Ушинський [12] вважав, що справжній інтерес збуджується активною роботою думки, пов'язаної з розв'язанням складних завдань. Задоволення діяльністю служить стимулом подальшого поступального руху: «Збудіть у людини щиросердний інтерес до всього корисного, вищого і морального, і ви можете бути певні, що вона збереже завжди людську гідність».

Особлива увага належить розвитку інтелектуальних емоцій, які відображають відношення між пізнавальним мотивом і успішністю / неуспішністю мисленнєвої діяльності особистості. У мисленні поєднуються інтелектуальне та емоційне (С. Рубінштейн). Інтелектуальні емоції супроводжують усі інші види діяльності і підкоряються свідомій пізнавальній меті (О. Леонтьєв). При цьому пізнавальні процеси починають виконувати функцію смислорозрізнення і смислоутворення (О. Запорожець).

У Концепції НУШ, з-поміж інших складових, виділено емоційний інтелект та умотивовану особистість вчителя та учня, що, на наш погляд, знаходиться у прямій залежності з розвитком пізнавальних інтересів кожного із суб'єктів освітнього процесу.

В. Онищук вказує на чотири основні етапи розвитку інтересу, які мають свої якісні характеристики:

1) зацікавленість — найелементарніший інтерес, що пов'язаний з новизною предмета;

2) допитливість — характеризується емоціями здивування, почуттям радості відкриття, прагненням розширити свої знання;

3) пізнавальність — вищий стан розвитку інтересу, пов'язаний зі спробами учня (студента) самостійно встановити закономірності розвитку того чи іншого явища (процесу) і знайти шляхи вирішення завдання;

4) конструктивна творчість — найвищий рівень розвитку інтересу, який характеризується спрямованістю студентів на глибоке і міцне засвоєння набутих знань та їх практичне застосування [7, с. 9-10].

М. Бєляєв визначає три стадії розвитку інтересу: емоційно-імпульсивну, якій властивий афективний характер, довільність та активність. Важливо, що емоційність наявна на усіх трьох стадіях. Автор стверджує, що на «вищих ступенях інтерес, стаючи свідомим, тим самим пов'язується із світоглядом» [1, с. 238].

Аналіз етапів розвитку інтересів наводить нас на думку, що інтерес до певного виду діяльності базується на наявності певних нахилів учнів. Для того, щоб інтереси викликали діяльність, потрібна система стимулів і мотивів, під впливом яких відбувається реалізація інтересів особистості.

Ми обстоюємо позицію, що інтерес служить джерелом активізації, є мотивом людської діяльності, глибоко усвідомленим виявом особистості, основним інструментом успішності.

Категорія інтересу характеризується динамічністю: у процесі розвитку змінюється його стійкість і глибина. На основі цього науковці визначають силу інтересу, його стійкість та дієвість, що в сукупності викликають у особистості прагнення працювати у межах певного предмета / виду діяльності / форми роботи та є необхідною умовою творчого ставлення до діяльності. Ми поділяємо таку наукову позицію і визначаємо, що метою дослідження є формування стійкого дієвого пізнавального інтересу, який, відповідно до Концепції НУШ, сприятиме формуванню і розвитку в учнів компетентнісного підходу.

Дещо по-іншому розглядає динаміку розвитку інтересу Н. Хмель: від виникнення емоційного моменту до розвитку інтелектуальних сил молоді [13, с. 5].

Велике значення для загального розвитку учня і формування інтересу до знань має його пізнавальна діяльність, головним критерієм якої є успішність. Якщо діяльність буде неуспішною, то інтерес до того, що вивчається, може зникнути. Завдання вчителя - зацікавити учнів, забезпечити такі умови, за яких пізнавальний інтерес постійно зростає, розвиваються уміння долати труднощі, доводити розпочату справу до її завершення. Одним словом, сприяти формуванню стійкого пізнавального інтересу.

Окрім зазначених вище зацікавленості та позитивного емоційного ставлення до предмета (-ів), що вивчається (-ються), важливу роль відіграє соціальна установка (наприклад, ставлення членів родини до школи ідо вчителя; інформація ЗМІ; цінності однокласників; шкільні традиції тощо), а також потреба у засвоєнні знань, навичок та компетентностей, життєвих чи ключових.

Ми розглядаємо пізнавальний інтерес як емоційно забарвлене, позитивне і вибіркове ставлення учнів, пов'язане з постійним прагненням розширювати свої знання, уміння й компетентності, що у свою чергу вимагає певних вольових зусиль.

Для розвитку пізнавального інтересу дітей внесіть різноманітність у їхнє життя. Разом з дітьми відвідуйте музеї, художні виставки, театральні вистави, просто гуляйте. РОЗМОВЛЯЙТЕ з дитиною! Все це позитивно впливає на розвиток пізнавальних процесів молодшого школяра.

Навчіть дитину знаходити необхідну інформацію. Дитина запитала. Не шкодуйте часу, не уникайте відповіді. Знайдіть відповідь разом з дитиною в енциклопедії, у довідковій літературі. Заохочуйте до роботи з книгою. Так ви створите умови для розвитку у дитини пізнавальних інтересів, вона буде прагнути до роздумів і пошуку, з'явиться почуття впевненості в своїх силах і в можливостях свого інтелекту. Надалі дитина впорається без вашої допомоги. Поступово відбуватиметься становлення розвинених форм самосвідомості і самоконтролю, зникне страх помилитися, знизяться тривожність і паніка. Підвищиться пізнавальна і творчо-пошукова активність дитини, такі важливі для успішного навчання.

Важливо пам’ятати: розвиток пізнавального інтересу у молодших школярів спочатку відбувається через посередництво дорослих - батьків, вчителів. Недарма Закон України «Про освіту» (2017) визначає суб'єктів освітнього процесу: педагогічних працівників (учителів), здобувачів освіти (учнів), батьків здобувачів освіти (батьків учнів). До речі, у названому Законі 44 рази вживається поняття «батьки» та спільнокореневі до нього, що ще раз підкреслює їхню важливість в освітньому процесі. А стаття 55 чітко регламентує права та обов'язки батьків здобувачів освіти.

Концепція НУШ передбачає взаємодію на засадах партнерства і співпраці, з'явилося поняття «педагогіка партнерства».

У майбутньому дитина сама почне проявляти інтерес до того чи іншого предмету, процесу, явища. Те, що закладено дорослими, поступово дає паростки у свідомості дитини.

Не треба забувати, що розвиток пізнавального інтересу - процес багатогранний, він тісно взаємозв'язаний з особистістю дорослого, його вмінням зацікавити дітей, творчо підійти до вирішення проблем. Тому треба реально дивитися на життя, розуміючи, що справа не тільки в дитині.

Література

1. Беляев М. Ф. Основные положения психологии интереса / М. Ф. Беляев // Ученые записки. - Иркутский гос. пед. ин-т. -1940. - Вып. 5. - с. 212 - 257.

2. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник / С. У. Гончаренко. - К.: Либідь, 1977. - 374с.

3. Гордон Л. А. Потребности и интересы / Л. А. Гордон // Сов. педагогика. -1939. - № 8-9. - С. 129 -143.

4. Коменский Я. А. Великая дидактика / Я.-А. Коменський // Избр. пед. соч.: в 2-х т. - М., 1982. - Т.1. - с. 242 - 476.

5. Леонтьев А. Н. Деятельность, сознание, личность/ А. Н. Леонтьев. - М, 1975. - 304 с.

6. Нова українська школа. Концептуальні засади реформування середньої школи [Електронний ресурс]. /Міністерство освіти і науки України. - К.: Міністерство освіти і науки України, 2016. - 40 с. - Режим доступу:

7. Онищук В. О. Шлях до глибоких знань/В. О. Онищук. - К.: Знання, 1969. - 47 с.

8. Партнерство з батьками в Новій українській школі: як перетворити батьків на помічників та співавторів освітнього простору [Електронний ресурс]. // Дистанційна Академія. - Режим доступу:

9. Про освіту. Закон України. (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2017, № 38-39, ст.380) [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

10. Розвиток пізнавальної активності молодших школярів на уроках [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

11. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии / С. Л. Рубинштейн. - М.: Полиграфкнига, 1946. - 704 с.

12. Ушинский К. Д. Собрание сочинений. Том 2. / К. Д. Ушинський. - М.: АПН СРФСР. - 1978. - с. 217

13. Хмель Н. Д. Работа по формированию разносторонних интересов старших школьников: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. пед. наук: спец. 13.00.01 «Общая педагогика, история педагогики и образования» /Н. Д. Хмель. - Алма-Ата, 1965. - 16 с.