Нова українська школа: теорія і практика формувального оцінювання у 3-4 класах закладів загальної середньої освіти - Діана Ротфорт, Ольга Гезей 2021

Сутність оцінювальної діяльності в початковій школі
Частина I. Дидактико-методичні аспекти формувального оцінювання навчальних досягнень молодших школярів

Розкриємо сутність контролю та оцінювання, спираючись на наукові роботи, що були оприлюднені в останній чверті XX століття, коли це поняття з'явилося в науковій літературі стосовно освітнього процесу.

Словник С. Ожегова дає таке його визначення: контроль — це перевірка, а також постійне спостереження з метою перевірки або нагляду [39].

Г. Щукіна розкриває поняття контролю як функції керівництва та управління освітньою діяльністю учнів, розглядає «контроль» як кібернетичний принцип зворотного зв'язку, що притаманний управлінню будь-якою саморегулюючою системою [76]. Контроль у педагогіці може здійснюватися за такими лініями: «Учитель— учень», «батьки — учень» — зовнішній зворотний зв'язок; «самоконтроль учня» — внутрішній зворотний зв'язок. В освітньому процесі між ними існує співвідношення. При здійсненні контролю відбувається постійне порівняння заданої програми освітньої діяльності з її практичним виконанням. Також може здійснюватися корекція на підставі отриманої інформації. Контроль передбачає фіксацію та оформлення отриманих даних.

В. Якунін виділяє такі рівні контролю: контроль, взаємоконтроль, самоконтроль [77]. Останній виступає як механізм саморегуляціїлюдини в ситуаціях спілкування та спільної освітньої діяльності. Контроль обов'язково повинен мати норму (зразок, еталон), за якою постійно йде порівняння наявних результатів з еталоном, змістовна оцінка та корекція.

Г. Єльникова вважає, що контроль містить перевірку, оцінювання, фіксування результатів навчання, коригування відхилень. Також поняття «контроль» Г. Єльникова трактує як процес зворотного зв'язку, який забезпечує досягнення поставлених цілей [20]. За його допомогою виявляються відхилення від норм і коригується діяльність на етапі, коли відхилення ще легко усунути.

Контроль тісно пов'язаний з оцінюванням.

«Оцінювання — це процес систематичного збирання та інтерпретації свідчень, що веде до встановлення цінності одержаних результатів» (Дж. Вілмут) [9].

Педагогічне оцінювання означає низку процесів, які використовують для визначення того, що учень знає, розуміє та вміє. Ці процеси тісно пов'язані з процесами навчання.

Пропонуємо ознайомитися з думками вчених, видатних педагогів та інших особистостей щодо проблеми оцінювання [64, 19, 1, 2, 28, 73].

— «Оцінка — нагорода за працю, а не покарання за лінощі» (В. Сухомлинський).

— «Не можна допускати, щоб оцінювання було виокремлене з педагогічного процесу. Оцінка лише тоді стає стимулом, який спонукає до активної розумової праці, коли взаємини між учителем і учнем побудовані на взаємній довірі та доброзичливості. Якщо хочете, оцінка — це один з найтонших інструментів виховання» (В. Сухомлинський).

— «Ніщо так не пригнічує дитину, як усвідомлення власної безперспективності» (В. Сухомлинський).

— «Оцінка є націленою в чоло дитини гвинтівкою» (Д. Ельконін).

— «Діти прагнуть оцінювання своїх успіхів лише тому, що вчителі їх самі пристрастили до цього» (Ш. Амонашвілі).

— «Оцінка для того й була задумана, щоб замінити безліч витончених форм фізичного та морального покарання учнів, притаманних школам середньовіччя, і не для того, щоб вигнати зі школи тілесні покарання взагалі. А щоб перекласти частину цієї справи на батьків» (Ш. Амонашвілі).

— «Без оцінювання не може виникнути зворотний зв'язок з навчанням. Без зворотного зв'язку немає інформації про досягнуті результати. Без інформації про досягнуті результати не може виникнути систематичне навчання» (Ч. Парнелл).

— «Оцінювання не стимулює навчання дітей — воно охороняє владу вчителя» (В. Лізинський).

— «...питання неодмінно виставлялися такими, на які я не міг дати задовільної відповіді. Я прагнув, щоб мене запитали про те, що я знаю, але вони постійно запитували те, чого я не знав. Коли я хотів похизуватися знаннями, мене намагалися піймати на невігластві. У результаті подібні іспити закінчувались однаковою отримував погані оцінки» (У. Черчіль).

Оцінювання — це процес установлення рівня досягнень очікуваних результатів навчання учня в оволодінні змістом предмета порівняно з вимогами типових програм. Оцінка виражається в оцінних судженнях і висновках учителя [37].

Методологічною основою оцінювальної діяльності педагога є принципи [22].

✵ перспективності (дозволяють побачити учневі перспективи його розвитку, майбутні рівні досягнень і мети, до яких він міг би підійти та їх досягти);

✵ співпраці вчителя й учня в навчанні й оцінюванні (передбачає таку форму спілкування, при якій учень/учениця стають співучасником сумісної оцінювальної діяльності);

✵ відкритості (визначає оцінювальну діяльність як спільні дії вчителя й учнів щодо розроблення та застосування критеріїв, зіставлення результатів);

✵ провідної ролі учня/учениці (забезпечує умову поступової передачі оцінювального механізму учням);

✵ науковості (передбачає використання науково обґрунтованих засобів вимірювання рівня та якості досягнень учнів);

✵ розвитку (забезпечує врахування індивідуальних особливостей учнів у їхніх стартових можливостях, темп просування в розвитку, співвіднесення досягнень учнів із попереднім результатом);

✵ рефлексії (визначає рефлексивну оцінку як мотивацію до навчальної діяльності);

✵ наочності та простоти оцінювальних процедур (для педагога, учнів, батьків);

✵ гуманізму (передбачає повагу вчителем людської гідності учня/учениці будь-якого віку).

Підсумовуючи зазначене вище, зробимо узагальнення щодо понять «контроль» і «оцінювання» [46].

За формою — це самостійні управлінські функції, які спрямовані на перевірку об'єкта (освітнього процесу, навчально-пізнавальної діяльності учнів тощо). За формою організації навчально-пізнавальної діяльності учнів оцінювання може бути: індивідуальним, у групах, у парах, фронтальним.

За сутністю — це отримання зворотного зв'язку, про хід і результати виконання обов'язків (навчально-пізнавальної діяльності учнів і навчально-виховної діяльності педагогів тощо).

За призначенням — це основа для прийняття управлінського рішення на підставі аналізу отриманої інформації.

Розглянемо концептуальні характеристики процедури оцінювання навчальних досягнень учнів.

Система оцінювання навчальних досягнень учнів — це складне поняття, що охоплює види, функції оцінювання (заохочувальну, соціальну, виховну, інформативну тощо), процедури оцінювання, суб'єктів оцінювання тощо. Причому з огляду на такі функції, як заохочувальна й виховна, стає, зокрема, зрозуміло, що формувальне оцінювання не обов'язково має бути об'єктивним, тобто може бути й відносно об'єктивним, та водночас (з огляду на ці ж функції) — воно абсолютно необхідне як педагогічний інструмент виховання.

Об'єктивність оцінювання виходить на перший план через соціальну функцію оцінки, тобто тоді, коли процес навчання завершено і слід установити його дійсний (підсумковий) результат із метою соціальної орієнтації учня та школи. З методологічного боку, щоб оцінювання було об'єктивним, його процес має бути безсуб'єктним.

Шкільне оцінювання (і формувальне, і підсумкове) найчастіше стосується проміжних класів і є повністю в компетенції суб'єктів оцінювання — учителів закладу загальної середньої освіти, учнів, тобто носить суб'єктивний характер.

Шкала оцінювання — це прийнята множина позначок (символів), якими дуже скорочено (умовно) позначають результати різних видів оцінювання у звітних документах (зошитах, щоденниках, табелях, журналах тощо). Із цього погляду шкала оцінювання не є найголовнішою ланкою в системі оцінювання. Адже важливим є не позначення оцінки, а сама оцінка.

У молодших класах шкіл, наприклад у Польщі, скасовано цифрову шкалу оцінювання взагалі та запроваджено так зване «описове оцінювання», а як позначки використовують піктограми («личко»). Необхідно пам'ятати, що символи «2», «3», «4», «5» тощо, «++», «+», «V», «!» чи якісь інші не є оцінками! Це — позначки, умовні позначення оцінок, застосовувані з метою скорочення тексту звітних документів. І нічого більше!

Говорячи про оцінювання, ми вживаємо терміни «якість освіти» та «навчальні досягнення». Поняття «якість освіти» залишається до кінця неозначеним узагальненим гаслом.

Що ж стосується «навчальних досягнень», то цей термін прив'язаний до знань, умінь, навичок, які отримують учні в школі. Його часто замінюють синонімами:

— традиційним — знання, уміння та навички;

— запозиченим у зарубіжних дидактів — навченість;

— навчальні досягнення;

— запозиченим з англомовної термінології компетенції (компетентності) учнів [31].