Підручник - Українська мова. Буквар 1 клас частина 2 - О. Л. Іщенко - Літера ЛТД 2018

Тема тижня «Про права і правила»

Буква Ф, буквосполучення Дз

Фара — фарба, фарш — марш, фокус — фікус, фірма — форма — ферма.

Флора — це світ рослин: ... , ... , ... .

Фауна — це світ тварин: ... , ... , ... , ... .

• Доповни речення.

Шофе́р, фініш, початок, світли́на, профе́сія, водій, кінець, фах, старт, фотогра́фія.

• Знайди слова, що мають однакове значення.

Ура! Ми їдемо на море! Як птахи — летимо в теплі краї, у Єгипет. І ще раз — ура! Мені купили фотоапарат.

Я дуже люблю фо-то-гра-фу-ва-ти природу. Для цього потрібні увага і терпіння. Це вам не якісь селфі телефоном робити!

Тож я повісила фотоапара́т на шию і майже не знімала. Хіба що коли в морі плавала.

Скажу чесно: не всі фото гарно вийшли. Але я вчуся. Часом замість мушлі була чиясь нога. А замість мами в чорних окулярах — червона спе́чена спина якогось дя́дечка.

Інколи мама казала:

— Софіє, знищ це негайно! Я тут жахливо вийшла!

А ми з татом в один голос запевня́ли:

— Ти тут прекрасна!

Звичайно, були на фото і море, і пісок, і піраміди. І всі щасливі.

• Що із зображеного на фото не належить до природи?

Дзвін — дзвіно́чок — дзвоник — дзвінки́й — дзвони́ти.

• Назви зображені предмети. Що між ними спільного, чим відрізняються?

Ми Дзвіно́чки,

Лісові Дзвіно́чки,

Славим день.

Ми співаєм,

Дзвоном зустрічаєм:

День!

День...

Павло Тичина

• Із яким настроєм треба читати цей вірш? Поміркуй, чому повторюється слово день.

Уяви, що зникли годинники, телефони, телевізори, інтернет... Як повідомити про якусь важливу подію? І навіть не дуже важливу. Напри́клад, що збіг час уроку. Колись людям допомагав дзвін.

Він склика́в на важливі збори — ві́че. Дзвін заклика́в на захист рідної землі. Ним вітали воїнів-переможців.

ДЗВІНОК

Знена́цька дзвоник задзвони́в.

Лунає він так строго.

Я швидко двері відчинив —

Татусь біля порога.

І знову дзвонять:

«Дзінь-дзілінь!»

Я відчиняю вмить:

Це мама — в неї дзвоник,

Мов пісенька дзвенить.

Аж ось — так весело:

«Дзелень!»

Я не дивлюсь навкруг,

Я поспішаю до дверей —

Це йде мій вірний друг!

Тофік Агаєв

Переклад з російської Євгенії Горевої

я дзвоню

ти дзвониш

ми дзвонимо

• Пригадай, для чого ще використовують дзвони і дзвіночки.

ВИСТАВА

А придумав усе мій тато. Тоді, коли почув, що вчителька співів Наталя Василівна веде в нас театральний гурток. Придумав, щоб я запропонував зробити виставу про права дитини...

— Та ні, ні ж! — закричала Ліза. — Ми будемо робити виставу про давні часи, а я буду принцеса!

— А Владик драконом-чудовиськом! — захихотіла Тетянка.

— А я лицарем! — вигукнув Денис. — Врятую принцесу і з нею одружусь!

Тут засміялися вже всі.

— Ні, — поважно підвів підсумок опецькуватий четвертокласник Владик, якого Тетянка пропонувала на роль дракона. — Нема нам чого ставити якісь дурнуваті казочки. Давай права дитини. Важлива тема.

— Так нечесно, — заперечила Оля. — Не ти тут усе вирішуєш.

— А я найстарший, — сказав Владик і подивився на Олю згори донизу.

— Ага, та й найтовщий! — відказала йому Оля.

— Досить! — рішуче стукнула по столу долонею Наталя Василівна. — Будемо голосувати.

— Голосувати?! — обурився Владик. — Тоді я голосую за трьох. Або й за чотирьох.

— Тут не кілограми, а люди голосують! — відрізала Оля.

— Дівчата взагалі голосувати не повинні! — закричав на те Владик.

Хлопчики в класі засміялися, дівчатка сиділи мовчки.

— А може, товсті не голосуватимуть? — запропонувала Тетянка.

— І не наші. Ну, приїжджі, — подав голос першокласник Діма.

— А ти тихо сиди, — гримнула на нього Владикова однокласниця Тетянка. — Малий ще. Виростеш, розуму наберешся — тоді скажеш. І голосувати, може, будеш.

Першокласники, яких на гуртку було троє, аж затрусилися від злості.

— А тут завжди так усе вирішується? — запитав Данилко, який із батьками приїхав до нашого міста лише кілька місяців тому і пішов до третього класу.

— Не твоя справа! — закричав на нього Максим. — Тобі тут голосу точно ніхто не дасть.

— Бо я тільки недавно сюди приїхав? — запитав Данилко.

Запала тиша. І тут розчинилися двері і до класу забіг охоронець Юрій Іванович, дядько Юра.

— Сором! — спересердя сказав він. — Я все тут чув! Соромно! Та що ви таке кажете? Товсті, худі, малі, великі, бідні, багаті, хлопчики, дівчатка, місцеві, не місцеві — про всіх ми турбуємося однаково. А ви... Сором!

— Ну... Юрію Івановичу... Це ж тільки така репетиція... — знітився Владик.

— Це ми будемо робити виставу про права дитини... — додала Оля.

— Права дитини? — дядько Юра подивився на Наталю Василівну. Вчителька мовчала.

За Ґжеґожем Касдепке

• Чому виникла суперечка? Які слова в оповіданні найважливіші? Хто їх сказав? Що неправильно, на твою думку, робили члени гуртка? Які правила порушили герої оповідання?

Так чи ні?

Наталя Василівна — вчителька малювання. Діти хотіли ставити виставу про Котигорошка. Дядька Юру обурила поведінка дітей.