Хрестоматія позакласне читання 1 клас НУШ - Курганова Н. В. 2019

Шкільні усмішки
Частина 1. Незвичайна зустріч Питайко у школі

Не витерпів

Вчитель заспокоїв учнів і наказав їм:

— Сидіть тихо, щоб, як муха пролетить, і то чути було.

Учні довго сиділи притихлі, потім один не витерпів і питає:

— Ну коли вже та муха пролетить?

Не найгірший

— Мамо, мене вже не звуть найгіршим учнем.

— Молодець, синку! Ти став краще вчитись?

— Ні, до нас прийшов новий хлопчик, який вчиться ще гірше.

Не вміє

Першокласник Сергійко, повернувшись зі школи, сказав:

— Я до школи більше не піду.

— Чому? — запитала бабуся.

— Бо там треба писати й читати, а я не вмію. А розмовляти я вмію, так на уроках не дозволяють.

Відповів

Учитель. Іванку, чи довго живуть миші?

Учень. А це залежить від кота.

Коли помилок менше

— Грицю, у твоїй письмовій роботі аж десять грубих помилок! Чи не могло б їх бути менше?

— Могло б, якби робота була трохи коротшою.

Намалював коня

Сашко. Мамо, а наша вчителька геть не знає тварин.

Мама. Звідки ти це взяв?

Сашко. Я намалював коня, а вона питає, що то таке.

Не обов'язково

— Помий, Васильку, руки. Як ти підеш до школи з такими руками? — каже мати.

— Та це не обов'язково.

— Як то не обов'язково?

— Бо я в школі ніколи руки не піднімаю.

Виправдався

Хлопчик повернувся зі школи додому. Глянула мама, а його нова шапка подерта і вся у грязюці.

— Це що?

— Та це хлопці...

— Що хлопці?

— Скинули з мене шапку й почали у футбол грати.

— А ти ж де був?

— На воротах стояв.

Хитрий Івась

— Івасю, ти такий великий хлопець, а примушуєш маленького Петрика нести свій і твій портфелі.

— Це я вчу його допомагати старшим.

Помічниця

Матуся доньці:

— Чому ти так пізно повернулась додому?

— Я була в Марійки — допомагала їй робити уроки.

— Та вона ж відмінниця!

— Я допомагала Марійці робити мої уроки.

***

— Тату, а Михайлик газету їсть.

— То не страшно. Газета вчорашня.

***

Син прибіг до матері й каже:

— Мамо, я перекинув драбину.

— Драбину? Швидше скажи про це татові!

— Тато вже знає. Він висить на люстрі.

***

— Ти був сьогодні в зубного лікаря?

— Був.

— Ну й що? Зуб не болить більше?

— Не знаю, лікар залишив його в себе.

***

— Я не хочу ходити до школи, — захникав Петрик.

— Чому? — питає батько.

— Тому що мені скажуть: напиши «А».

— А чому ж ти не хочеш написати «А»?

— Бо тоді мені скажуть: напиши «Б».

Те ж саме

— Ну, куди таке годиться!

В тебе вдруга одиниця!

— А мене сьогодні, мамо, запитали знов те ж саме.

Грицько Бойко

Де Іванко?

— Де Іванко? — запитав наш учитель Тому.

— Та він ногу поламав і побіг додому!

Синяк під оком

Мати сину доріка:

— Ти моя мороко!

Так і знала: синяка

Принесеш під оком!..

А хлопчина зморщив лоб,

Підступа завзято:

— Коли знала, то чого б Зранку не сказати?

Побіг і прибіг

— Розкажи, як у змаганнях шкільних ти по бігу усіх переміг!

— Ну, спочатку я, значить, побіг, ну, а потім я, значить, прибіг!..

Вчотирьох – від одного

— Чого тікаєте врозгін?

Ви ж — вчотирьох,

а він — один...

— А ми не знаєм, —

каже Влас, —

за ким він гониться

із нас!

Грицько Бойко

Заспокоїв

— Купіть мені барабан! — Юрасик благає.

А татусь: — І так од тебе спокою немає.

А синок йому на те:

— Не турбуйтесь, тату...

В барабан я буду бити, як ляжете спати!

***

Як пожовтіло все довкола,

ріка притихла край села,

вівця ранесенько до школи

свого синочка привела.

І перед вчителем аж скаче,

хай баранця у клас прийме:

— Воно ж таке вже розумняче,

що навіть знає «Бе» і «Ме»!

Володимир Ладижець