Я досліджую світ розробки уроків та методичні рекомендації - Нова українська школа - 2022

Верба над річкою

Мета: Дати дітям уявлення про звичайну вербу; вчити порівнювати та аналізувати, спостерігати за явищами природи, виділяти ознаки, встановлювати їх взаємозв’язки; розвивати уяву, фантазію, кмітливість, критичність й самостійність думки; збагачувати словниковий запас учнів образними словами; виховувати любов до природи.

Місце проведення: берег річки Терси.

Хід уроку.

І. Організація класу. Постановка навчальних завдань.

ІІ. Хвилинка спостережливості.

- Яка зараз пора року? Який місяць?

- Яке сьогодні небо? Чи був вітер?

- Чи були опади вранці? Назвіть температуру повітря.

ІІІ. Актуалізація досвіду, корекція опорних знань.

Гра «Кращий еколог»

(Діти діляться на дві команди і, змагаючись за отримання приза — медалі кращого еколога, по черзі називають правила поведінки учня в природному оточенні)

- Діти, погляньте, як гарно навкруги. Весна з’явилася на світ. У яке вбрання вона одягла берізку? А яблуньку, грушку, сливи? А яка травичка біля школи? Придивіться, яка прекрасна земля у весняному цвітінні!

- А хто з вас був біля річки? Що ви там цікавого побачили? Що найбільше сподобалося?

- А я, дітки, хочу познайомити вас з однією дівчинкою. Нещодавно була біля нашої річки і мені вона так сподобалася. Ось я і вирішила вас познайомити з нею. (Ідемо до річки )

- Хто ж відгадає мою дівчинку?

ІV. Колективне спостереження, споглядання верби над річкою.

- Давайте, діти, підійдемо ближче і познайомимося з вербичкою. Коли люди зустрічаються, що вони роблять? (Вітаються)

- То як же ми привітаємося з нашою красунею?

- Що ви знаєте про це дерево?

- Так. Найбільше вона любить рости біля річки. Чому?

- А які у деревця листочки? Які віти?

- Чому верба любить дивитися у воду?

- З ким любить розмовляти деревце своєю вербовою мовою?

- Прислухайтеся: що ви чуєте?

- Про що шепочеться вербичка з сухим очеретом?

- Як прокидається навесні весні вербичка?

V. Виразне читання заздалегідь приготовлених віршів про вербові котики.

Розповідь учителя з елементами бесіди.

- Першими весняними квітами у нашому домі стають котики — квітучі гілочки верби. Їх дарують бабусям, мамам, сестричкам на свято. З цими пухнастими грудочками настає прихід весни. Та коли облітає нехитрий цвіт котиків, не поспішайте викинути пробуджені пагони. Посадіть у вогку землю і вони перетворяться на деревця. Скажіть, для чого люди насаджують верби на берегах річок?

- Давайте попросимо у вербички гілочку й посадимо її.

- Верба… Здається, звичайне собі слово. Дерево. Але скільки з ним пов’язано цікавих історій! Верба стала своєрідним символом українського народу. Великий Кобзар, Тарас Григорович Шевченко, як був у засланні, посадив вербову гілочку у палючому казахському степу. Доглядав її, оберігав від палючого проміння сонця. Вона нагадувала йому рідну Україну. На знак глибокої пошани до Т. Г. Шевченка казахський народ оберігає ту вербу і досі. А хто знає поезію Т. Г. Шевченка в якій оспівується верба? (виразне читання віршів).

- Як ви думаєте, з ким може бавитися вербичка?

- Давайте і ми пограємося. (проведення гри «Вербичка»)

VI. Побудова усних зв’язних висловлювань. Робота в групах. Складаємо вірш.

- Ви відпочили, погралися. А тепер продовжимо розмову про вербу. Спробуйте скласти чотиривірш використовуючи рими:

Річка — вербичка, діти — віти.

(Тече маленька річка.

Біля неї росте вербичка.

Милуються діти

На її розкішні віти.)

1) Росла біля річки вербичка. Дивилася у дзеркальну воду й милувалася своєю красою. Часто таємно шепотіла з очеретом. Бавилася з рибками. Ніжно посміхалася сонечку, дякувала йому за золоті промінці.

2) Росла над річкою зеленокоса верба. Вранці зустрічала ясне сонечко. Вдень бавилася з вітерцем. Вдивлялася у воду на свою чарівну вроду. Та одного разу прийшли діти. Цікаві історії розповіла їм вербичка. А на згадку діти посадили біля неї маленьку подругу-вербичку.

Рости собі, вербичко!

VІІ. Підсумок уроку.

- А тепер, діти, ходімо в клас і запишемо ваші казки, верші про вербичку. Давайте попрощаємося з нашим другом - деревцем.